Джаз без гальм

Author:  //  Category: DoDж

« DoDж 2006   |   Донецьк став столицею »

До 1969 року, коли наголошувалося сторіччя міста, досвід проведення пісенних конкурсів став в нагоді для організації джазового фестивалю. Тим більше що з грошима проблем у Донецька не було, могли дозволити собі запросити ведучі джаз-бенди з будь-якого куточка СРСР. Концерти супроводжувалися аншлагами. Приходила вся «центрова» донецька молодь.
Джаз все ще був під напівзабороною, і тому, природно, модний. Як, наприклад, КВН.

- Хто вам запам’ятався з учасників ще радянських фестивалів джазу?

- Величиною, звичайно, був сурмач Валерій Колесников. Для мене це символ легендарних 1960-х. Я взагалі трубу зі всіх джазових інструментів виділяю, у мене ціла колекція сурмачів. Краще за всіх грає, здається, американець Херб Альперт, у якого тільки вінілових пластинок налічується близько сорока. До речі, його батьки були з-під Києва, але після війни опинилися в Штатах.
Ось думаю: грай він в Союзі, навряд чи б досяг всього, чого добився за океаном.

- А з нинішніх гостей «До#Джа» хто у вашій колекції є?



- Всіх колекціонувати нереально, подивитеся, скільки музики продається. Звертаю увагу, в першу чергу, на нові імена. Ось недавно придбав дві відмінні європейські збірки «Молодий джаз». Дивно, що кожен звучний на дисках джазмен - вже готова «зірка». Нове покоління так непомітно виросло. Воістину, джаз вічний.

- Вам не здається дивним, що в Донбасі, де не особливо люблять всі ускладнювати, звучить така важка для сприйняття багато джазова музика?

- Це називається толерантністю. Ніхто нікому не нав′язує свого смаку. Хочеш «Мурку»? Ось і слухай її добу безперервно. А іншим подобається джаз. Сьогодні це багатоликий стиль, що помітно, у тому числі і по «До#Джу». Фестивальні роки відрізняються один від одного. Добре, що запрошують цікаву молодь.
Але цього року мені кинувся в очі різний рівень майстерності у молодих музикантів.


Tags: , , , , , ,

DoDж


Схожі записи